За своїми
морфологічними ознаками це дерево - одне з найбільш архаїчних дерев нашої
планети, що збереглося до наших днів. Виникло від первісних голонасінних дерев
приблизно 300 млн років тому. Гінкго - єдиний нині живий представник
«перехідної ланки» між папоротями й хвойними. Завдяки людині рослина поширена в
багатьох країнах як декоративний вид. В Україні гінкго вперше з'явилося у 1818
році у Нікітському ботанічному саду в Ялті. Крім того, його можна зустріти у
містечку Гоща Рівненської області, у містах Ужгороді і Мукачевому Закарпатської
області.
Відступаючи з
Києва у 1943 р., німці, серед інших трофеїв, вивезли з ботанічного саду жіночий
екземпляр гінкго дволопатевого, що на десятиліття загальмувало розмноження в
Києві цих реліктових дерев. В Харкові існує ботанічна пам'ятка природи з цими
деревами, подібні зареєстровані і в інших містах. Сьогодні гінкго настільки
поширилось у культурі, що важче знайти місцевість, де його нема, аніж де воно
є. Гінкго дволопатеве, незважаючи на масове поширення, все ще вважається
пам'яткою природи світового значення і занесене
до Червоної книги МСОП як вид, що перебуває під загрозою вимирання. Геном гінкго має
значний обсяг із великою кількістю повторів. Зокрема, там аномально багато
копій генів, що беруть участь у хімічному захисті рослини від стресових станів,
патогенів і шкідників. За оцінками дослідників, геном гінкго має розмір 10,61
млрд пар основ (приблизно в 3,3 рази більший за людський).
В Японії і Китаї
насіння гінкго вважають делікатесом і розводять як плодове дерево. Перші згадування
про лікувальні властивості листя гінкго зустрічаються в стародавніх рецептах
традиційної китайської медицини, написаних за 2800 років до н. е. Препарати з
гінкго відновлюють погіршені в результаті вікових змін пам'ять, слух, зір,
мовні й рухові функції, усувають циркуляторну недостатність (включаючи
атеросклеротичне й вікове походження), відновлюють еластичність і міцність
судин, запобігають тромбозам мозкових і коронарних судин, сприяють нормалізації
метаболізму тканин мозку, поліпшують живлення серцевого м'яза, допомагають
зберегти цілісність і проникність клітинної стінки, запобігти приступам астми,
мають заспокійливу й антиспазматичну дії.
| |
